У свій дебютний сезон у Суперлізі буковинський баскетболіст Нікіта Когут став бронзовим призером. Під час перебування у Чернівцях наш земляк поділився з порталом «ЧернівціСпорт» враженнями від виступи за «Київ-Баскет» та пригадав той період, коли займався баскетболом на Буковині.

- Нікіта, як ти оцінюєш свій дебют у Суперлізі за команду «Київ-Баскет» ?

Це чудовий досвід. Я завжди прагну рухатися уперед. Ось я потрапив у Суперлігу. Щодо першого свого сезону, то мені завжди прагну більшого. Те, що ми здобули нагороди – це супер. Багато кому за усю кар'єру не вдавалося здобути нагороду у Суперлізі. А мені вдалося зробити це вже у перший сезон. Я, можливо, не отримував багато ігрового часу, однак все одно непогано. Треба, можливо, трохи швидше приймати рішення на майданчику. Не виключено, що мій перший сезон міг бути і кращими. Зрештою, загалом я задоволений сезоном.

- Які у тебе плани ? Чи плануєш наступного сезону виступати за «Київ-Баскет» ?

- Прагну і надалі грати у Суперлізі, однак у майбутньому мати кращу статистику.

- Минулого сезону ти грав під орудою двох тренерів – Володимира Холопова та Дмитра Забірченка. Чим запам'яталися тобі ці тренери ?

Володимир Холопов – досвідчений тренер та гарно виконує свою роботу. У нього хороша комунікація з гравцями. Зокрема, з американцями. У нього хороші тренування у різних напрямках.

Коли у команду прийшов Дмитро Забірченко, то я зрозумів, що він зараз один із найсильніших тренерів Суперліги. Коли він прийшов, то ми були на 7 місці. Дмитро Забірченко підняв команду на третю сходинку. Думаю, що з тим ресурсом, який у нього був, він зі своєю роботою впорався не на сто, а на двісті відсотків.

- Які у тебе плани на відпустку ?

У мене зараз немає часу на відпочинок. Попереду – Студентська ліга. Мене також викликали у збірну України U23 з баскетболу 3х3. Я готуюся до чемпіонату світу, де хочу здобути нагороди. Треба тренуватися та підтримувати свою форму.

- Чим тобі запам'ятався той період, коли ти тренувався на Буковині – у Кельменцях, Чернівцях ?

- Я обожнюю Кельменці та Чернівці. Мені тут подобаються люди. Подобається повітря, яке набагато чистіше, аніж у Києві, Хмельницькому. Тут недалеко гори. Обожнюю бути вдома, проводити час із родиною.

Щодо баскетболу, то я вже зараз усвідомлюю те, як я поступово рухався вперед – від Кельменців до Чернівців. Я усвідомлюю те, скільки вже зроблено та скільки ще треба зробити. Я дякую Богові за те, що авін проклав мені дорогу від Чернівців до Суперліги. Побачимо, що буде далі.

- Які тренери відіграли вагому роль у твоїй кар'єрі гравця ?

- Тренер із Кельменців Віктор Білий. Якщо би не Віктор Петрович, я би не займався баскетболом. Це – однозначно. Я чимось би і займався, але не баскетболом. Віктора Петровича вже, на жаль, немає з нами. Я йому дуже вдячний та постійно згадую про нього.

Тренер Геннадій Водовоз підняв мене на сходинку вище. Я розпочав грати у ВЮБЛ. Геннадій Вікторович давав мені ігровий час. Завдяки цьому я розвивався. Тут відбувся перехід від юнацького баскетболу у дорослий. Пограв я за чернівецьку команду і у першій лізі чемпіонату України.

Можу згадати і Ганну Шликову, яка також допомогла мені. Я грав у вищій лізі за БК «Хмельницький». Тренер повірив у мене та казав, що я маю бути лідером хмельницької команди. Сподіваюся, що мені вдалося проявити себе.

Ці три тренери найбільше посприяли тому, що я потрапив у Суперлігу.

- Чи слідкуєш за виступами чернівецької команди «CHEBASKET-ЧОДЮСШ» у чемпіонаті України ?

- Слідкую. Знаю, що у команди є лідер – Ігор Федчук. У нього гарна статистика. Хлопці дуже гарно грають. Не пощастило, що зазнали травм Ігор Федчук і Микита Цуркан. Це позначилося на результаті команди. Зрештою, чернівецька команда завжди демонструвала гру хорошого рівня. Навіть з тими гравцями, які залишилися, команда показала непоганий результат у першій лізі. Не пощастило просто у фінальних серіях.

- Твої побажання юним буковинським баскетболістам…

- Все те, що ви хочете досягти – реально. А для досягнення мети треба прикладати максимальні зусилля. І мати терпіння длу на шляху до успіху. Якщо наполегливо працювати, то тоді усе вийде. Повинна бути віра. Віра у Бога, віра у те, що ви можете досягнути те, що хочете. Тоді буковинські спортсмени будуть на найвищих місцях.