Олександр Томах – старший народився 17 жовтня 1948 року у Мінську, однак займатися футболом розпочав у чернівецькій ДЮСШ (тренер – Михайло Пейсіс). У 1966 – 1968 роках Олександр Олександрович захищав кольори чернівецької «Буковини», яка тоді виступала у класі «Б». За «Буковину» Томах – старший провів 70 матчів (4 голи). Вихованець буковинського футболу тривалий час грав у запорізькому «Металурзі» (1968-1975, 1978-1979), а також «засвітився» у дніпропетровському «Дніпрі» (1976-1978).
Після завершення кар’єри гравця Томах – старший навчався у Вищій школі тренерів у Москві. У групі Олександра Олександровича навчалися Олег Долматов, Сергій Ольшанський, Борис Разинський, Валерій Непомнящий та інші.
Олександр Томах – старший тренував команди «Металург» (Запоріжжя), «Нива» (Вінниця), «Віктор» (Запоріжжя), «Система – Борекс» (Бородянка), «Полісся» (Житомир), «Десна» (Чернігів), «Скала» (Моршин), а також працював на різних посадах у столичному «Арсеналі».
Цікаво, що у 1987-1989 роках за «Буковину» виступав Олександр Томах – молодший. Півзахисник провів за чернівецький колектив 39 матчів (2 голи).
А тепер розмова Олександра Томаха – старшого з кореспондентом «Експресу».
- Андрія Ярмоленка фактично знайшов я, - каже Олександр Олександрович. - Я вийшов прогулятися по Чернігову і бачу на стадіоні "Юність" йде який матч. Я підійшов до тренера Віктора Лазаренка і запитую, хто це грає. Каже, що чернігівська "Юність". Це був матч чи то на першість міста чи області, вже не пригадую. Питаю у Віктора чи є у нього якісь цікаві гравці. Він показав на Ярмоленка, який грав лівого півзахисника, на нападника і центрального захисника.
Я почав більше про них розпитуватись і Лазаренко каже, що Ярмоленко ще юнаком був в київському "Динамо", не підійшов їм і зараз переживає важку психологічну травму. Я сказав Лазаренку, що якщо він не проти, то нехай усі ці троє приходять до мене в "Десну" на тренування. Той погодився і ця трійця почала тренуватися в мене.
- З дублем?
- Ні, ми ж у першій лізі грали і дубля не було. З основою. Двоє з них мені не підійшли і я їх відправив, а в Ярмоленку я щось помітив. При його високому зрості він був дуже координований пацан і дуже добре пристосовувався до м"яча. Але в нього були дуже слабкі ноги як для такого зросту. Я з ним поговорив і кажу, якщо хочеш грати, мусиш накачати ноги. Андрій дав добро. Я розписав йому програму тренувань у важкоатлетичному залі і вже за місяць він окріп, закачав ноги і зовсім по-іншому почав виглядати на тренуванні. Я йому кажу, що ніякий контракт запропонувати не можу, але на мінімальну зарплату в клубі поставити можу. Він погодився.
- І якою була перша зарплата Ярмоленка?
- Тисяча гривень. Ми почали працювати і вже в Сумах я вперше випустив його на поле і він одразу забив. В наступних трьох-чотирьох іграх він забив п"ять чи шість голів. Але я його ставив не на фланг, а другим відтягнутим форвардом.
- Як на нього знову вийшло "Динамо"?
- На нього одночасно звернули увагу "Динамо" і "Шахтар". Коли Ярмоленко про це дізнався, сказав, що в "Динамо" його ноги не буде. У нього була образа на цей клуб за те, що тоді забракували. Каже мені: "Сан Санич, піду куди завгодно, лише не в "Динамо". Я кажу: "Не гарячкуй, подивимось, що з того вийде".
Приїхали до нас представники з "Шахтаря" на чолі з голландцем, який тоді їхню академію очолював. Кажуть, що Ярмоленко якийсь неагресивний, треба на нього ще подивитись, завезти в Донецьк. А тоді всі переговори президент "Десни" довірив проводити мені. Я кажу гірникам: "Хочете дивитися - дивіться. Я вам не забороняю
приїжджати до нас, але в Донецьк не відпущу".
Шахтарі почали щось милитись і тут блискавично спрацював Ігор Суркіс. У цей же день він зателефонував і сказав приїжджати в офіс "Динамо". Туди вже поїхав президент "Десни" Чаус і домовився про перехід. А я в цей час вмовляв Ярмоленка змінити свою думку щодо "Динамо" і їхати в Київ. На наступний день спохватився "Шахтар", але вже було запізно...
