Більшу частину кар’єри гравця уродженець Москви провів у Львові, де і зараз працює на тренерській ниві.

У розмові з порталом «ЧернівціСпорт» Олег Дмитрович розповів про цікаві події своєї футбольної кар’єри.

- Ви народилися у Москві, однак більшу частину кар’єру гравця провели у «Карпатах». Як потрапили до Львова ?

- Тренувався у дитячо-юнацькій школі при команді майстрів «Динамо» (Москва). Потім був дубль. Одного разу львівські «Карпати» приїхали грати у Москву зі «Спартаком». У львівській команді працював Борис Рассихін (у 1979-1980, 1986 роках тренував «Буковину» - авт.). Борис Андрійович попросив свого брата знайти гравців для того, щоби вони зіграти за дубль «Карпат». У львівської команди не вистачало футболістів для дублю. Після гри до мене підійшов тодішній наставник «Карпат» Валентин Бубукін та запропонував спробувати свої сили у Львові. Я погодився. У Львові живу з 1974 року.

1979 рік. Чемпіонський склад львівської команди.

- Як Вас прийняли у Львові ?

- Дуже добре. У «Карпатах» грав воротар із Москви Олександр Ракитський (разом із легендарним Львом Яшиним виступав за «Динамо» - авт.). Він був вже досвідченим гравцем. У мене були запрошення у Москву. Я непогано проявив у 1979 році. Отримував виклики у збірну СРСР. Мав запрошення від чотирьох московських команд - «Спартака», «Торпедо», ЦСКА та московського «Динамо». Отримував також запрошення від Валерія Лобановського.

- Які спогади залишилися від виступів за союзну збірну ? Ви грали проти зірок світового футболу. Зокрема, уславленого німецького форварда Герда Мюллера…

- Це було дуже давно. До будь-якого матчу готуєшся однаково. Ми і зі збірною Франції грали. За французьку збірну виступали зірки – Платіні, Трезор…

1979 рік. Матч СРСР – ФРН – 1:3

1980 рік. Матч СРСР – Франція – 1:0

- Ви були серед кандидатів на участь у літній Олімпіаді – 80, однак у Москві не зіграли. Кажуть, що це сталося через Вашу відмову перейти до Костянтина Бєскова (тодішнього тренера союзної збірної) у московський «Спартак»…

- Розмова така була. Казали: «Якщо гратимеш у «Спартаку», то буде більше шансів потрапити у збірну…». А не поїхав на Олімпіаду, насамперед, через травму. На одне місце було двоє претендентів – я і Тенгіз Сулаквелідзе з тбіліського «Динамо». Я отримав травму, а у нас була поїздка у Бразилію. Ми виграли у Бразилії з рахунком 2:1, а Тенгіз зіграв непогано.

Олег Родін у матчі СРСР - Франція.

- Не жалкуєте про те, що відмовилися перейти у київське «Динамо» ?

- Наставник «Карпат» Ернест Юст попросив ще на рік залишитися у «Карпатах» і допомогти львівській команді. Я його дуже поважав. Тому і вирішив залишитися на рік. На рік залишився, а після того Лобановському відмовив. А Лобановський на ці речі дивився так – якщо відмовив, то вже все.

- Ви закінчили кар’єру гравця доволі рано – у 27 років…

- У 25…

- Однак, у 1983 році Ви ще були у складі команди першої союзної ліги СКА «Карпати» (Львів)…

- За великим рахунком, я закінчив із кар’єрою гравця після того, як у 24 роки отримав травму напередодні Олімпіади – 80. А за СКА «Карпати» була буквально одна гра. Треба грати чи не грати…Я вирішив, що краще не грати. Краще не мучити себе та глядачів.

- У 1982-1983 роках Ви зіграли 7 матчів за московське «Динамо»…

- Це вже я грав з травмою, на уколах. А потім Зоя Миронова (засновник спортивної травматології в СРСР) сказала: «Можеш догратися до того, що залишишся без ноги…». Я пішов на операцію. Операцію зробили невдало. Тоді хороший футбол для мене завершився.

- Чи пересікалися в одній команді з вихованцями буковинського футболу ?

- У «Карпатах» грав нападник із Чернівців Сергій Шмундяк. Хороший гравець. Він мені запам’ятався.

- Ви одразу вирішили працювати тренером ?

- Так. Спочатку працював у львівському ДЮСШ №4, а потім вже був спортінтернат. Серед кращих моїх вихованців – Олег Гарас, Андрій Сапуга, Іван Павлюх, Євген Шмаков, Володимир Федорів, Григорій Ярмаш, Максим Фещук…

- Не хотіли би Ви попрацювати у професійній команді ? Відомо, що свого часу Вас запрошував у «Карпати» Лев Броварський…

- Він – мій друг. Царство йому небесне. Ми тривалий час жили разом. Коли Лев отримав квартиру, то взяв мене до себе. А коли він був головним тренером «Карпат», то запрошував мене. Я не жалкую про те, що не прийняв цю пропозицію.

- Як ви оцінюєте рівень українського дитячо-юнацького футболу ?

- Усе пізнається у порівнянні. Рівень зараз вищий, аніж раніше. Є штучні поля, щось будується. А якщо казати у загальному, то повинно бути набагато краще.

- Ваші побажання буковинським уболівальникам…

- Якщо буковинці пам’ятають, що був такий футболіст, як Родін, то велике їм спасибі. Усім бажаю щастя, здоров'я та благополуччя.

Довідка «ЧС»

Олег РОДІН народився 6 квітня 1956 року в Москві. Вихованець ДЮСШ «Динамо» (Москва). Грав за команди «Карпати» (Львів), «Динамо» (Москва), СКА «Карпати» (Львів).

Переможець першої союзної ліги – 79 («Карпати», Львів).

У 1979-1980 роках зіграв 4 матчі за збірну СРСР.

Працює тренером у Львівському коледжі спорту.

Олексій МАМЧУК, «ЧернівціСпорт»